Алексе́й Петро́вич Стороже́нко (укр. Олекса Петрович Строженко; 1805—1874) — украинский писатель.

Статья в Википедии

STAR-MAN про Стороженко: Закоханий чорт [uk] (Историческая проза) 24 12

Українськими стародавніми готичними повістями варто поцікавитися. Адже українська народна готика, тоді набула уже такої популярності, що навіть захопила не лишень українських, а й російських та польських письменників. Але таких достовірних і щирих повістей - ані в Росії, ані в Польщі попросту не існувало. Саме такого багатства міфологічних образів і сюжетів, які створили українці.
Ось таке захоплення славетним минулим. Вигадкою та містикою заполонило український народ. І воно перейшло із народних уст теперечки уже і на папір. Оце майстерне і дивне поєднання історичного минулого з фантастичними переказами. Дивні романтичні і містичні історії, розповідають нам про загадкові міфічні істоти, духів і мари, далекі землі, потойбічні світи. Ці розповіді повчають і застерігають. Тут таки ж і описується життя, побут і звичаї та вірування українського народу.
Ось ці розповіді також залюбки читали наші пра-бабусі та пра-дідусі. Давайте і прочитаємо їх і ми, щоб відчути аромат українського слова, овіяного століттями. Адже це історії які були із невідомих і недосяжних для широких кіл читачів. І теперечки нас із вами чекають несподівані і захоплюючі дивовижні відкриття.

STAR-MAN про Стороженко: Марко Проклятий [uk] (Исторические приключения) 24 12
Багацько легенд ходило і ходить між людьми українського народу. Ось, наприклад, кожний народ має своїх вічних мандрівників. Ось, стародавні греки — Одіссея, французи — Вічного Жида, іспанці — Мельмота, у росіян це Кощій Невмирущий. От і у нас, в українців, появився - Марко Проклятий.
Потрібно було лише комусь зібрати усі легенди і перекази разом. Ось така людина і знайшлася.
Олекса Стороженко, протягом 30 років свого життя він збирав усі легенди про вічного страдника-мандрівника Марка, якого за гріхи не приймає земля. За зібраними ним народними переказами, усі події про Марка відносилися до часів Хмельниччини. Отож і автор - Олекса Стороженко вирішив якнайкраще показати свого легендарного героя саме у ті часи.
Особа головного героя в повісті дуже трагічна. А саме, причина такої долі тяжко карається усіма. За гріховні стосунки з власною сестрою. Також і через вбивство тієї же сестри, власної матері й інших людей. Марко навічно став проклятим, батьком, що встав з могили, убитими сестрою і матір'ю і іншими людьми. Хлопець став приречено носити в своїй торбині материнську і сестринську голови. На невелике щастя, доля трішечки прихильна до нього, інколи страждання вічного мандрівника легшають, якщо він рятує інших людей, без власної на те вигоди.
Події розвиваються у часи повстання Яреми Вишневецького. Описується визвольна боротьба, також і усі жорстокості які відбувалися у ті часи. Не лише із самим Марком, а й із іншими козаками. І Марко втручається у цю боротьбу, він допомагає усім. Адже йому уже нічого не боятися, нічого не втрачати. За ці справи його важка ноша трохи легшає.
На жаль ця моторошна повість про Марка Проклятого залишилася незакінченою. Уже потім, невідомий автор дописав її. Та все ж таки він не зумів так гарно дописати. Тому і розповідь так і несподівано обривається знову. Та все ж таки вона варта уваги, адже дописувач старався написати її відповідно плану самого Стороженка.
Ця настільки фольклорна і вразлива готична історія. Що вона безліч раз перездавалася і розповсюджувалася по інших країнах. Також і були спроби її і поставити на сцені. Можна сказати, що це одна із вершин української містики. Яку варто читати і пам'ятати про головні людські цінності. А саме - "не убий", шануй своїх близьких.

Александр Лагода про Стороженко: Скарб [uk] (Сказка) 20 12
Пан СтарМан шуткуе. Цэ нэ кныга, а абыяка казочка. Справди, видминна, бо нэ стилькы чудова, скилькы... короче, отличная от.
Даже просветленная украинствующая верстальщица поставила ей двоечку.

STAR-MAN про Стороженко: Скарб [uk] (Сказка) 19 12
Дивні у нас долі. Настільки дивні, що ми не в змозі їх зрозуміти.
Чому ж тим людям які щиро працюють не в змозі заробити те, що хтось отримує задарма. Чому в когось життя постійно у роботі, а хтось лише ледарює? Можливо Бог це дав лише для того, щоб щасливо жила сім'я наймитів? Адже вони стали щасливі лише завдяки матері того ледаря.
Можливо це нам показано, що ж саме є щастям для людини? Якщо уже ліньки встати із ліжка і підняти розсипані гроші. То чи варто мати це багатство? Люди стають щасливими, коли самі досягають бажаного. У своїх повсякденних клопотах, справах і мандрах. У розвагах, мріях і багато чого, що може мати людина. А так, даремно тратити свій час і можливість допомогти іншим, ще лише завдяки молитвам матері. І саме так показано як то бути дурнем і не уміти користуватися своїм даром і талантом.
Відмінна цікава книга. Про марність і безталанність.