Ярослав Овад (*9.XI.1920 — †24.VII.2003) Народився у Львові, в родині колишнього офіцера австрійської армії, який після війни працював державним службовцем у воєводстві. Мати походила з Старого Самбора, куди родина переселилася у 1939 році. Закічнив Академічну Ґімназію у Львові. Юнаком був членом Пласту. Під час нміецької окупації працював в крайсландвірдшафті (районному господарському уряді). Влітку 1943 року записався до Львівської політехніки, але стати студентом не довелося. Ідучи за покликанням серця та юнацького романтизму, пішов добровольцем до дивізії Галичина, де служили національно-свідомі українці. Добре описав у виданих 1999 р. споминах «Бо війна війною…» про свою участь у війні аж до полону і утечу з полону до Франції у квітні 1947 р. Перебуваючи два роки в таборі полонених в Ріміні, він вивчив італійську і французьку мови. Одружився з Романою Сушко, дочкою полковника Романа Сушка. У Франції родилися дочки Христина і Ярослава. Помер 24 липня 2003 р. У смутку залишилися дочки, внуки і правнуки, та ближча і дальня родина в Америці, Канаді, Европі і Україні. (З некрологу у «Вістях Комбатанта»)